Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: rutzt: Залиш себе хоч трішечки мені - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 14.02.2017 - 13:26
Я розчинилась в межах всіх століть. Ні посмішки, ні погляду, ні крику. І камінь в попіл смів вже перетліть. Лиш вітер Страдіварі витяг скрипку. Ніхто мене лишатись не просив. Сам вітер грав на скрипці, вихвалявся, Мої вірші до тебе відносив, І вуст твоїх ледь подихом торкався. Ти думав - це щоденна метушня. Він в натовпі шукав тебе щоразу. Ти здогадався надцятого дня, Тільки тримав в обіймах біль й образу. Він поцілунок вже не передав, Образа руки тримає і душу. На Страдіварі вітер тобі грав. Та я тебе вслухатися не змушу. То що ж просив? Залишитися? Так? Простіше образ в серці протримати Ніж руку у долонях... Суму смак Тобі б у каву зранку підмішати. Та ти собі заварював сам чай. І ложку меду, крихітку кориці. Ти зрозумієш потім, що це рай Був на землі в коханні... Всі цариці Усіх світів не варті тих долонь, Що на світанку в посмішці будили. І навіть посивілих отих скронь... Бо Янголи землею лиш ходили... |
|
|