І знов мете… Вкриває сніг новий
Все те, що не було до того білим,
Все те, що ми з тобою загубили,
Що не повернеш, як не позови́.
Нехай на цьому чистому листі
Не буде більше й натяку обману.
Гірких поми́лок згадувать не стану,
Але ти нашу долю збережи.
Ти напрямок на правильний зміни́.
Бо кожна мить, що нам дана з тобою, –
Це боротьба натхнення із журбою,
Випробування вищої ціни.
Тобі в обличчя лютий сніг січе,
А думка прагне довести до точки.
На тисячі малесеньких шматочків
Наріже моє серце, як мечем.
Зима… Повільно замітає сніг
доро́ги, дім, волосся та окопи...
Пронизлива, як біль сумної ноти,
Та мрія, що забути ти не зміг.
06.02.2017
читачі звертають увагу перш за все на візуальний образ тексту. такі наголоси, як у вас тут, привабливости не додають. а другий аргумент полягає в тому, що культура читання дозволяє зрозуміти все адекватно без цих сумнівних підказок. наголоси викликають почуття протесту, досади й непорозуміння
Це суб'єктивно - читала багато інших авторів з наголосами, особисто у мене подібних відчуттів не виникало. Навпаки, іноді явні покручі, авторські наголоси, що явно суперечать правилам, не дозволяють зрозуміти і дочитати до кінця.
І ще - як бути з подвійним наголосом, як у наведеному вірші? Бо можна зрозуміти змІни і змінИ, пОзови і позовИ, тощо. Читач повинен це дешифрувати? Тоді навіщо наголоси наводять у друкованих виданнях? Стус, Зеров, Шевченко..., багато складних творів без наголосів важко сприйняти і зрозуміти.
ні, не важко, бо автор може подбати про те, щоб контекст не дозволяв неправильного прочитання. де ви наголоси бачили? якщо у шевченка, ставив їх не він. сонячна пошто, прошу вас підтримати мою ідею про гроші, що за неї агітую тут вже 3 місяці. ідея полягає в тому, що гості сайту – читачі – мають право і повинні мати можливість жертвувати гроші авторам за уподобанням. ідею викладено в "еволюції сайту поезії" дописом від 08.11.16. прокоментуйте там, будь ласка