Шлях до щастя
Поміж пеклом і раєм
протікає ріка,
без кінця і без краю
та доволі стрімка,
каламутнії води
заховали в собі,
гострі скелі усюди
і каміння журби.
Прямувавши до щастя,
ми човнами пливли,
крізь порогів нашестя
і обійми імли,
через тихі й безлюдні
острови і міста,
зігрівавши холодні
почуттями літа.
Поміж пеклом і раєм
поміж злом і добром,
ми серцями жадаєм
відшукати нутром,
свою зірку кохання,
що осяє життя,
і промінням світання
прожене забуття.
Течія безнадії
нас на скелі несе
чи до рук лиходіїв,
що чатують усе,
та кохання і мрії
сили нам додадуть,
не втрачати надії
і продовжити путь.
Віктор Цвіт 14.02.17
