Всё по правилам математики –
Минус судьбы на минус век.
Небо плачет за вами, солдатики,
Небо плачет, как человек.
Тот на карте сверял маршруты,
Тот на звезды направил взор.
Нераскрытыми парашютами
Будут вас считать с этих пор.
По размокшей траве разбросаны
Солнца сбитые, как янтарь.
Плачет небо слезами-росами
И полынью горчит печаль.
Здесь Отчизна иль территория...
Каждый сам даст ответ на вопрос.
Запекается кровью история,
Словно в дерево входит гвоздь.
Ваши крестики, писем листики,
Ваша правда, печаль и стон…
Так легло – по законам баллистики,
Расцвело бессловесным огнём.
Ждут ещё вас и Богу молятся,
В новостях жадно ищут вас.
Ваша смерть вонзается кольями,
Украину лишает глаз.
Ничего не видно сквозь слёзы
И сломалась мирская ось...
Плачет небо слезами-росами
Со свечей оплывает воск.
Перед Богом за все прощенные
В небе ангелы-дембеля...
Будут сны у мальчишек спокойными:
Здесь навеки наша земля.
стихи Дмитрия Лазуткина
оригинал:
За законами математики –
Мінус доля на мінус час…
Небо ридма ридає, солдатики,
Небо ридма ридає по вас.
Хтось на мапі звіряв маршрути,
Хтось дививсь на зірки з печер…
Нерозкритими парашутами
Рахуватимуть вас тепер.
По розмоклій траві розкидано,
Збиті сонця, немов бурштин.
Нині небо ридає ридма,
Диким полем гірчить полин.
Батьківщина або територія…
Кожен сам обирає шлях.
Запікається кров’ю історія,
Мов у дерево входить цвях.
Ваші хрестики, ваші прихистки,
Ваша правда, ваш сум і щем…
Так лягло – згідно правил балістики,
Так розквітло німим вогнем.
Ще чекають вас, ще вимолюють,
Ще ковтають рядки новин
І виколюють очі колами
Цих роз’ятрених Україн.
І нічого крізь сльози не видно
І біліє надтріснута вісь…
Нині небо ридає ридма,
Зі свічок спливає віск.
Вже за все перед Богом прощені
Линуть ангели-дембеля…
Засинайте спокійно, хлопчики,
Це навічно ваша земля.
