|
Світла пам'ять тобі козаче,
Плаче небо і стогне Земля,
Україна в скорботі плаче,
Ми увічним твоє ім'я.
*****************
Копаю мерзлий ґрунт донецької землі,
Теплом приємним дихаю на руки,
Як символічно наді мною круки
Літають у небесній вишині.
Ковтаю гірку, як полинь сльозу,
Гоню безсоння і долаю втому
Я серцем тягнусь до дітей додому,
А в спогадах і мріях на війну.
Дрижить понівечена, скривджена земля.
Від люті знову ворог шаленіє.
Я плачу Боже, я ж твій Єремія!
Невже ж Твоє Я жертвенне ягня?!
Чого ще нам чикати і благати,
Яких таких щедрот, чи насолод?!
Дивись, як невблаганно плаче мати,
Відчувши холод мідних нагород.
Безодня майорить і вогняним дощем
Мій простір швидко темрява вбивала,
А блискавка, мов шаблею блищала,
І накривався Світ стальним плащем.
Сплітався морок в чорно-сиві хмари,
Затягуючи рідний Небокрай,
І чорні круки, як нічні примари,
Обсіли мій Святий Бахчисарай.
Яку ще жертву нам нести заради волі!?
Чого ще нам у Господа молити!?
Дай Боже ніч і день цей пережити,
Щоби не бачити, ані страждань, ні крові.
Невже ж в житті чогось було замало!?
Хотілось, може, більшій нам чеснот!?
Хоругва є, є зброя, є клейноди,
І воля є, і ворогів чимало.
Тоді, перед ким, ми Боже завинили,
За що ж нас так жорстоко розп’яли!?
Невже ж за те, що вільно тут любили!?
І в боротьбі свободу здобули!?
Могутнім духом з мертвих повставали.
У грізний бій нас вів Святий Арей.
Своїм мечем свій шлях ми прокладали
І здобували рай Гіпербореи.
Та хто же ми: Галлати, Гети, Гуни,
Сармати, чи Алани, Царськи Скіфи,
Сварога діти, Воїнство Перуна,
Чи ми нащадки, невтомного Сізіфа?!
Хто ми мій Боже, мій Святий Свароже?!
Ми ангели безсмертні, Херувими?
Переді мною ДРГ ворожий.
Під обстрілами гинуть побратими.
Чому скажи ми мусимо терпіти,
Свавілля влади, і віковічний гніт?
Чому вмирати мусимо, не жити,
І боронити майже цілий Світ?
Ми проти рабської долі повставали;
За кривди, за сплюндрованих дружин,
І братчиків з неволі визволяли,
І билися у січі на загин.
Невже ж це кара Божа, віща Доля,
Кидати борону, і не зібравши жнив,
Знов йти на смерть, за нашу Святу Волю?!
Щоб наш нарід щасливо й далі жив.
Щоб наші діти мати не благали,
І не тягли б голодні рученят,
Щоби батьки цей Світ не проклинали,
За біль у погляді дитячих оченят.
Щоб на землі самім хазяйнувати,
Ніяких не благати допомог,
Навчити всіх чужинців поважати,
У вихорі військових перемог.
І ствердитись, як Нація, Держава,
Рішуче, без вагань і без надій;
Надіятись на когось, марна справа,
Коли вступив у вирішальний бій.
Лише одна надія за плечима;
Надійний тил – край рідний берегів,
Тверда рука, що поруч, побратима,
Наказ рішучий гнати ворогів,
І скинути ярмо, диктат тирана,
Як і колись безстрашні козаки,
Під проводом, Богуна, Болбочана,
Хмельницького прославлені полки...
Згадати всіх: Залізняка і Гонту,
Павла Тетерю, Виговського і Сірка,
Які московську зрадницьку облогу,
Шаблями гнали до свого царька.
Як Конашевич-Сагайдачний славний,
На схил Дніпра піднявся на коні.
Як Наливайка козаки повстали...
Згадати всіх у доленосні дні.
Згадати прадідів славетні перемоги,
Де битим був загарбник, на полях.
Тяжкі були у них усіх дороги,
Але один бажаний, вірний шлях.
Шлях боротьби за Волю України:
Жертовний, довгий, мученицький шлях,
За щастя діточок і за родини.
Гартуймо дух і тіло у боях.
Слава Україні !!!
ID:
718641
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 16.02.2017 21:42:02
© дата внесення змiн: 16.02.2017 21:42:02
автор: CONSTANTINOPOLIS
Вкажіть причину вашої скарги
|
ГЕРОЯМ СЛАВА! 
