Біда велика нашого буття
Що ми на перші ролі у державі
Виводимо того, хто до путя
В своїй буденній знається у справі.
Все пхаємо кухарок, співаків,
А особливу пристрасть, просто ваду,
Ми маємо до тих, хто постраждав,
Як нам здається, постраждав від влади.
І не важливо, що кишені набивав,
Грошима, що у нас потроху тяг!
Він довго й нудно “проти влади воював”,
Що сам заплутався в переліку звитяг!
Й Надії доля всіх нас хвилювала,
Та депутатом довелось їй стати.
Нічого ще вона не збудувала,
Летить з бойовиками постріляти!
Такий от очевидний результат –
Не сотвори кумира – кажуть мудрі...
А дурості і ницості парад
Проходить знову в надцятому дублі!
