Закоханість
Човном тону в твоїх очах,
зникаючи у морі,
любов у серці по ночах
палити, ніби зорі.
Палають ясно почуття
в моїй душі глибокій,
явивши місяць з небуття,
немов маяк високий.
Долаю хвилі і вітри
твоєї недовіри,
свої підносячи дари
на знак своєї віри.
Що стихне буря у думках
і спокій запанує,
коли загублене в роках
кохання ще існує.
Впусти мене в своє життя
і двері в серце відчини,
не залишай до забуття
мене, а міцно пригорни.
Я тільки твій і вже давно
чекаю радістю тебе,
самотньо дивлячись в вікно
на ту троянду, що цвіте.
Віктор Цвіт 03.06.17
