Вони говорили що для щастя потрібна врода
А до вроди, звичайно, вродлива пара.
І знаєте що ? Я повірив їм. Подумав
Самотність - вада.
І що позбутись від вади давно пора.
Я бився із нею. Я правив себе цілком.
Бо правильно так. Бо так говорили вони.
А значить так істинно. І я перейшов до війни
Самотність моя прости та іди.
Без образ і вини.
І я обіцяю, що попрощаюсь. Хоч й неуміло.
Як вмію. Тому не тримай образ.
Цей шлях ми пройшли удвох. Настав той час.
Коли усе полетіло.
Туди куди треба. Такий наказ.
Ти головне не гнівись, не роби дурниць.
Бо завжди. Не важливо, що вони скажуть.
Що зроблять чи як лихо глянуть.
Перед тобою - впаду ниць.
І повернуся у місце котрому належу.
Від котрого залежу.
Туди де комфортно.
І завжди затишно.
У мій храм самотності.
