Казка
1
Бджілка в поле прилетіла,
Усміхнулась до квіток.
Фартушок смугастий вділа
Бо ж пора збирать пилок!
Працювала беззупину,
До вечірньої зорі.
Пролетіла швидко днина,
Стало темно надворі.
Поки бджілка копошилась
Серед ніжних пелюсток –
Квітка поспіхом закрилась
Аж до ранку, на замок.
2
-О чарівна диво – квітко,
Відпусти маленьку бджілку!
-Я не можу відпустити, -
Сонце бджілку зачинило!
Треба його попросити,
Щоб пелюсточки відкрило!
3
-Миле сонечко, рум'яне,
Виглянь знову на поляну!
Своїм лагідним промінням
Відчини пелюстки ніжні.,
Щоб чарівна диво – квітка
Відпустила бідну бджілку!
Сонце мовило завзято:
-Я зібралося вже спати.
В місяця просити треба -
Зараз він вартує в небі.
4
-Срібний Місяченьку, ясний,
Ти,без сумніву, прекрасний!
Друже, нам не обійтися
Без твоєї допомоги.
Ти за обрій закотися,
Сонцю уступи дорогу!
Нехай сонечко рум'яне,
Знову гляне на поляну.
Своїм лагідним промінням
Відкриє пелюстки ніжні.,
Щоб чарівна диво – квітка
Відпустила бідну бджілку!
Місяць мовив: -Що я вдію?
Небо залишить - не смію!
Ніч – цариця, над серпанком
Вартовим мене поклала,
І до самого світанку
Тут стояти наказала…
5
-Нічко, нічечко, царице,
Поможи нам чарівнице!
Накажи, щоб вартовий –
Ясний місяць, молодий
Нічне небо залишив,
Сонцю місце уступив.
Нехай сонечко рум'яне,
Знову гляне на поляну.
Своїм лагідним промінням
Відкриє пелюстки ніжні.,
Щоб чарівна диво – квітка
Відпустила бідну бджілку!
Нічка відказала грізно:
-Не бувати цьому! Пізно!
Я вже вклала діток спати,
Сон послала в кожну хату.
Бджілка теж хай засинає,
Вітер квітку погойдає…
Ніченька - цариця взяла,
В руки чарівну сопілку.
І заграла – заспівала
Колисаночку для бджілки:
6
Спи, маленька трудівниця
У колисочці квітковій.
І нехай, тобі присниться
Диво – квітничок, медовий!
Незабаром, прийде ранок,
Дзвінко защебече пташка.
І, малиновий світанок,
Стрінеш ти, мала комашко.
Зійде сонечко руденьке,
Квіточку теплом зігріє.
І промінчиком маленьким
Ніжні пелюстки відкриє.
Ти розправиш свої крила,
Знову, полетиш в садок.
Доторкнешся, бджілко мила
До духм'яних квіточок.