* * *
Серед берізок виріс кленом:
Розкішні віти – щастя гени.
Дідівський заклик червоніє
Осіннім листям, наче мрія.
Радію щастю випадково:
Зорі ясній, рідненькій мові.
Навчився жити без відрази:
Шаную батьківські накази.
Кохання серце прихилило,
Рядки віршів укриті пилом.
Знайшлася крапелька сумління
Для повсякденного горіння.
Не бачу кращої дороги,
Ніж та, що миє в росах ноги.
Мій рідний край цвіте садами
Жита рясніють над полями.
Невже довічно буде спека
Над рідним домом, де лелеки
Родинні гнізда захищають
І стогне нива урожаєм?
У владу шмигають чужинці:
Злодійська змова, як гостинці.
Козацтво міряє лампаси,
На бій лишилось обмаль часу.
2009р.
проникливо... 
