Коли я гуляю по Львові,
Мені відкриваються храми,
Крізь груди вистрілює лотос,
Пелюстям вигладжує світ,
Насичені пахи кавові
Пускають меткі епіграми,
Напої коричнево-роті
Подразнюють нюх і живіт.
Коли я іду містом Лева,
Хапаю мелодії вухом –
То вуличні грають музики,
Виполюють з серця осот.
Всміхаються люди, дерева
Махають зеленим кожухом,
І вежі – малі та великі,
Моргають мені із висот.
Я Львовом у різну погоду
Ходити собі полюбляю,
Збираю у ціле фрагменти,
Намотую радість на кість.
Вдихаю красу і свободу
Під сонцем із левом кружляю.
Знаходжу цікаві моменти
І в час, коли дощиком гість.
У своєму вірші "Древній Львів", я запросила гостей на його відвідини, а ви Любочко, наче почули і прийшли... Так гарно перегукуються наші вірші, аж на душі вселіше стало
