Залізний Порт – любов моя остання.
Твій зов я чую за далеко верств
Як хочеться пришвидшити
Землі повільне обертання,
Щоб серцю похапцем віддати
Віртуальний маніфест.
Блакитний маніфест – своїх бажань родзинку
Я з шкірою зніму нудну луску буття
А тіло згоїть море життєдайного відтінку
І в унісон відчую серця любого биття.
Зцілить фантазія чарівно–фіолетового - літа,
Коли вечірнє небо чайкою шугає вниз.
Вберу останні відблиски на хвилі первоцвіту,
Де кучерики хвиль любовно завиває
Вітерець- стиліст.
На пірсі, ноги, звісивши, дивлюсь
На вічну воду.
А подих соляний здуває жар через плече.
Яке це щастя , і яка це насолода
Відчути лоскіт вітру,
Що вже ніжить, не пече.
В свою скарбничку, що у серці зачаїла
Піщинками сховаю всі дива.
Хай про свою харизму скаже море,
На арфі хвилі вихлюпне слова.
Біжу дикункою у хвилі чародійні.
В піску відбитки залишаю ніг.
Люблю тебе – розніжене, манірне…
Захоплюсь й тоді, коли розгніване і грізне
Брудною хвилею безжально бʼєш
В обличчя навідліг.
-Приїду… І поїду, склавши крила.
Та міст до тебе – серпень прокладе.
Чекатимеш на мене, Чайку слабосилу,
Яку, навзаєм, вірне серце приведе.
А вас, мої приятелі ранкові,-
Дельфіни, чайки, кулики –
Казковий мій ескорт,
До Вінниці беру!
І відпущу на волю
Як ступлю у прихисток
Гібіскусів і моря
В містечко з іміджем -
Морський- Залізний Порт.
2017
