Залюблена у світ безвороття
Без сумніву на кінчиках устах,
Без суму у закоханих очах,
з бажанням зберегти момент життя.
Залюблена у сонце , у степи,
така любов буває лиш в щасливих,
у дуркуватих, божевільних,
зі щирим сміхом та словами,
що вміють від душі співати.
Залюблена у Всесвіт , у життя,
бо це момент, це мить, це наче зірка,
вона згасає і без вороття
така прекрасна , як пахнюча квітка.
Закохана , залюблена , щаслива!
Готова бігти за невловимим вітром
Пливти за течією річки
Летіти по життю та лиш кохати
кохати так, як тільки вмію я!
Писати так, як пишу вперший раз
І дихати неначе це в останнє
Це все моє,
і равлик, й колосок
а ти комашко , ти куди тікаєш?
а ти літак, чому не помічаєш
як я із захватом до тебе посміхаюсь?
Життя моє, до тебе я звертаюсь!
Крізь те, що буде існувати вічно
Навіть тоді, коли погасне світло...
і буде темрява , велика, всеосяжна..
Поезіє, живеш ти лиш моментом
Лиш особливі можуть віднайти
у тобі таємничість існування
Лише душевні можуть зрозуміти
тебе, як жінку норовливу, ніжну
таку безмежну і таку трагічну
таку прекрасну і таку магічну
Ти наче той магніт, ти наче зорі
який чарує , як спокійне море
Поезіє, без тебе я загину
ти якір мій, душевний антидот
ти забираєш від усіх турбот
даруєш тільки щастя, без упину
Залюблена у мить життя, у спалах зір
У шелест лісу, у пташиний спів
у близкавку, в розмови котенят
закохана, та вдячна за життя!
Така залюбленість у світ більш властива дітям. Щасливий той, в кого зберігається вона протягом усього життя... 
