Танула сніжинка на веснянім сонці.
Тонка та прозора як чисте віконце.
Поглядала з сумом на широкий світ
Залишала світу останній привіт.
Привітала синє та глибоке небо,
З якого спадала як то богу треба.
Привітала темний та високий ліс.
Куди зимний вітер сніжинку приніс.
Обняло сніжинку невимовним сумом
Та потроху стихлі невеселі думи.
Десь отам далеко гримнула гроза.
Увійшла сніжинка в землю мов сльоза.
Потала сніжинка у дзвінкий струмок.
Полилася стрімко в річку за лісок.
Висохло на сонці учорашнє горе.
І спливла сніжинка у глибоке море.
10.03.2016
