Брела пора осіння манівцями,
Дивилась, чи кленочки вже горять,
Напоєна у лузі чебрецями,
Дощем вона купала все підряд.
Плили над нею клини журавлині –
Автографи осінньої журби.
Намистом вихвалялася й калина –
То сонця промінь диво те зробив.
Я ж подарую осені тенета –
Нехай не поспішає до зими,
Щоби красою упились поети
Й свої творіння вилили в томи.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Напрочуд милий та мелодійних твір. Але, дуже перепрошую, хочу втрутитися "намистом уже хвасталась калина"... пропоную уникнути калькування й замінити на "намистом вихвалялася калина". То суто Ваше бачення, але коли Автор пише серцем більше ніж фонемами - хочу щось підказати. Ще раз вибачте. Щасти.
Ганна Верес відповів на коментар Нея, 27.11.2017 - 21:25
Красу не зайве буде дозувати,
Аби залежним від краси не стати.
