Писав вірші з пустим сюжетом.
(На вірш «Манія величності» Миколи Коржика)
Коли нас надихає незбагненна рима,
То вже від Бога надзвичайний дар.
А як навколо все незрозуміле і незриме….?
Та ж не один мудрець сьогодні, як школяр!
Де мудреці? Немає ні одного,
Чи припинились суєта і марнота?
Всі обіцянки йдуть по колу до старого,
І винахідник нові горизонти відкрива ….
Хто скромність втратив, почувається героєм,
Чим менше знає, тим відважніші думки:
Он той, на Марсі яблуні саджає,
А той все «знає наперед», щебече залюбки.
