А час летить, невпинний і жорстокий,
На власне вістря нижучи віки
І маючи всесуще дивне око,
Рахує без утоми нам роки.
Він мітить всі життєві повороти,
Падіння, злети й зоряні часи,
І неможливо щось зробить супроти.
Його ані змінить, ані впросить.
Мелькають зими, свіжовмиті весни,
І осінь літа не переганя…
І тільки пам’ять іноді воскресне
Про того, кого час не нагинав.
24.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Глибока філософія у Вашому вірші. Бо дійсно час летить. "І неможливо щось зробить супроти. Його ані змінить, ані впросить." Колись на дачі під час короткого відпочинку мені спало на думку: "Я сиджу, робота стоїть, а час летить."
Сумна констатація... Міілліарди світлових років невпинно летить... і що є в ньому наше життя?.. 
іще і як летить!((....вихід один - жити на повні груди!)... 
