це моя зупинка
і я стою на ній
хвилинку, ще хвилинку
стій, часе, часе, стій
холодна мокра крапля
торкається чола
чому не полишає
ілюзія човна?
чому найбільше вабить
бурхливий чорний шторм?
я ж впевнений, я знаю,
я пам'ятаю, я не корм
тріщать натужно весла
і це, мабуть, кінець
із водорослів вдягну
на голову вінець
вода. вода довкола
вода -- життя і смерть
росходилися кола
манила круговерть
ця крапля просто перша
за нею будуть ще
покриється чоло моє
нестриманним дощем
ось це моя маршрутка
плинь, часе, поспішай
калюжі -- мої свідки
а звук грози -- мій рай
Не варто, бо про звук грози і ваш рай - то про ваш рай, а не мій)
Краще попрацювати над рядком про корм : увесь вірш "ллється", а в цьому місці "спіткаєшся". І те ж саме про кола, що росходилися.
Але я от не люблю повертатись до старих поезій, пройдений етап.