* * *
Приснодіві Марії незбагненній
присвячується
Зустрілись на мені —
малечі —
обійняли мене
за плечі
боговідданий пізній вечір —
і рання літня ніч…
А я край сосен і тополь
край поля
де в глибині лугу і неба
серця младих —
й зоряний говір…
і гомін
тихий
тихий гомін
музики й ласки…
Чи Ти мені є гомін —
і як ласка?
чи Ти так перейшла —
в святую казку?
Ти так обійняла що й серця річ
більш не находить слів —
і затихає.
І зірний говір
й гомін
все стихає…
А розчиняє все любов
і
тепла літня ніч…
15,16.06.2015
