15. Рослина ця – одна із найдавніших.
Росте усюди – на лугах, у полі.
В країнах різних має свої ніші.
Виконує усякі в світі ролі –
Красою світ довкола звеселяє.
Стебло пряме, галузиться весело.
Листки на ньому почергові має.
Розсічені, мов папороті зело.
Пелюсточки яскраво-пурпурові.
Хоч і рожеві, жовті теж бувають.
Червона квітка – часто символ крові.
Поети в творах образ цей вживають.
Вона на скелі виросте й в городі.
Насіння її сиплеться з коробок,
Коли засохнуть. Знають у народі
Вагомий і в науці є доробок
Про квітку цю, про сік її й насіння –
Снодійну й лікувальну силу має.
Для тих, хто в муках – з неї лік – спасіння,
Під оком лікарів її вживає.
Тнуть часом її люди-наркомани,
Не слід цього робити, любий друже.
Вона спочатку манить і туманить,
А потім вип’є з тебе соки, дужість.
Насіння чорне – їжа для гурманів.
Його дають в торти і печенини.
Тре до куті його поважна пані
Перед Різдвом в Святвечір для родини.
Кидай очима ти на квітку гак,
Як десь зустрінеш. Звати її …
(Мак)
17. Вона красива і пахуча.
Стебло тверде її, колюче.
Буває різних кольорів.
Це квітка – символ почуттів.
Любов червона означає,
Пошану, щирість – колір чаю.
Розлуку – жовта, біла – мир.
Та кожна з них бере в ясир.
Олію з неї виробляють
І до парфумів добавляють.
Яскрава є, немов гірлянда
На хвої взимку. Звуть …
(Троянда)
18. Ця квітка – символ українського села.
Росте вона при плоті, під віконцем хати.
Висока, цвіт лягає густо до стебла.
Художник хоче на картині її мати.
Є на полотнах Катерини Білокур –
Червона, біла, фіолетова, рожева.
Вона витягує людину із зажур.
Бо й справді гарна сіл і селищ королева.
До нас потрапила із Азії вона.
Жила у Греції, у древньому Єгипті.
Росте узбіччям шляху іноді вона.
Бджола сідає, грає на пелюстці-скрипці.
Із неї часом роблять люди барвники.
Варять її і чаєм кашлюки виводять.
Її розводять залюбки садівники.
Маленькі діти біля неї танці водять.
(Мальва)
19. Як дивишся на цвіт цей волохатий –
Перед очима світ дитинства, мати.
Хоч цвіт до нас з Америки прийшов,
Та в Україні другий дім знайшов.
У вірші квітка згадується, в пісні.
Росте на клумбі – не в лужку, не в лісі.
Стебло низьке, а цвіт – жовтогарячий.
Його здалеку бачить й слабо зрячий.
І любить кожен, хоч ці квіти й прості.
Відвар із квітки меншить біль у кості.
Покращує він також апетит.
Лікує шлунок, нерви, стоматит.
Цвіт має специфічну запашинку.
Злітаються на нього комашинки.
Запилюють його. Насіння буде,
Яке зберуть і знов засіють люди.
Лякає пах рослини попелицю,
Цим береже капусту та пшеницю.
Хто ж, діти, ви скажіть є цей сміливець?
Ця квітку називають …
(Чорнобривець)
Як завжди майстерно!!!
