«Безцінні почуття»
Про що ти мислиш, жінко незвичайна?
Хоч ще мала, та глибина в душі
Чарує твоя дикість неохайна
Для тебе ллються з під пера вірші
Про що ти бачиш сни, там десь над ранок?
Своїх фантазій диких почуттів
Коли кінця, вже добігає той світанок
Наповнений блідих вогнів
Про що душа твоя тремтить щоночі?
Мов дикий птах, вона на волю клітку рве
Коли пригадуєш його ті очі
Себе ти зачіпаєш за живе
Чи то краса твоя тоді усіх губила?
Чи холод лютий, що морозив до кісток
Ти дарувала, ж потім відбирала крила
По венах розпустивши холодок
Про що ж ти думала, коли його кохала?
Чи знала ти, що те кохання вб’є?
Якби могла, його б ти розірвала
Та знала, що кохання не твоє
Чи мала ти, тоді щось за душею?
Крім диких мрій, ілюзій в небуття?
Він ситий був любов’ю вже твоєю
Він загубив, твої безцінні почуття
Віталій Прокопович……
17.12.2017.
