Зима ще ткала сіре полотно,
Де донедавна навкруги біліло,
Коли весна заглянула в вікно
Й промінчиком постукала несміло,
Мов запросила: «Досить вже дрімать.
Виходь до мене, мушу привітати.
Своє відпрацювала вже зима –
Вівсянка заходилася співати.»
Схвильована, ступаю на поріг
Й шукаю смілу ту малу пташину…
Безкрая синь застигла угорі,
І погляд мій до себе мов пришила.
Торкнулась вона леготом лиця
І посмішку збудила ненароком,
На крилах весняного вітерця
Вівсянки пісня пролітала збоку.
А в ній – усе: і радість осяйна
Від того, що зима уже тікає,
Й надія тепла, світла, весняна,
Дарована мені й моєму краю.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).