У небі хмарка, мов хустинка,
Шепоче вітерець полям...
Найщасливіша в світі жінка -
Це тая мати з немовлям!
Леліє поглядом дитину
І притуляє до грудей!
Їй, заховавшись у вільшину,
Співає тихо соловей!..
ШкодА , що це будЕ не вічно,
Що сірі хмари наженуть,
І так для цьго світу звично -
Із неба гірко потечуть
Солоні материнські сльози!
І вдарить сатанинський грім,
І розтріпає травам коси!
Бо, очевидьки, лихо в тім,
Що в світі збоченці князюють,
Їх натовп звів на п'єдестал!
І Образ Матері руйнують,
Як споконвічний ідеал!
