* * *
Так мало дня, щоби життя прожити
Від сходу сонця й першої зорі.
І тільки мить тебе, щоб полюбити,
Коли ж вона прийде й в якій порі.
В холоднім небі сніжинки закружляють,
Чи ніжним цвітом сад лиш зацвіте.
У полі маки голівоньки схиляють,
Чи землю вкриє листя золоте.
Не від пори любов нас зустрічає,
Не від вітрів. На крилах лиш летить.
Лише на мить те серце запалає
І цілий вік в тім полум’ї горить.
28.10.13(Михайло Чир)
