Знов хмарами покрите небо,
І сонцю знов крізь них і не пробитись.
А я, крізь дощ, іду до тебе,
Так знову хочеться зустрітись.
Щоб блискавка між рук пройшла,
Серця вогнем, щоб запалились.
Щоб зрозуміла, що лиш ти одна,
В моєму серці поселилась.
Упала, щоб в обійми ти мої,
Щоб ніжне тіло в них затріпотіло.
Уста солодкі й бажані, щоби були,
І в ласках, щоби тіло мліло.
Не можеш ти сприйняти цей порив,
Твій настрій я прекрасно розумію.
Та наспіваєш ти колись мотив,
Про заповітну у житті своєму мрію.
Пройдуть роки, згадаєш ти колись,
Як я незграбно залицявся.
Усмішка мила настрій прояснить,
Я був весь твій, таким й зостався.
Співали дзвінко солов'ї в гаю,
А ми їх співом милувались.
Здавалось, що живем в Раю,
На землю не хотілось опускатись.
Надворі ллє, як із відра,
На вулицю вже й носа не покажеш.
А я чекаю відповідь на почуття,
Чекаю, що на них ти скажеш...
). То якесь магічне явище.
