* * *
Так те й продовжим: Данте почитаєм…
Ніхто вже вас як я не прочитає
Не прощитає та й не відчитає…
Стече свобода, а тоді поймуть
Мене з трудом вгору здіймуть
А не на щит
Як на списи Фому!
Прийнять поета – то Христа прийняти!
Ніде немає ні культур ні добрознаті
Христа у світ-тюрму, й слово його в тюрму
І слово й Індію приймуть
А не на щит
Як на списи Фому!
Народи вбиті сонце правд
Останнє сонне збіжжя із добра
Запхали в серце
Пісню-радість!
Що мене правда Сонця роздира!
Ніхто вас так як я не одспіває…
Це добре ще мене нахромлено тримаєте?!
Ви прохромили Сонце-Христа правду?
Як древка там? Мені смерть – радість...
Вам вмерти –зараз внизу радість??..
Подайте Євангеліє:
вас, в сонці червоніючи,
ще відчитаю…
22.11.2008, 14.1.2009
