Троянда зраночку умилася дощем.
А вчора, бачила, умилася росою.
А позавчора гордо - під грозою!
В моїй душі якийсь улігся щем:
Я обступила би її своїм плащем.
Погладила б тихесенько рукою.
Нелегко виділятися красою
І бути у житті...одною.
-Та що ти, що ти? Я щаслива із дощем,
Я не ховаюся ніколи під плащем.
Ми все одно коли-небудь помрем:
Побуду наодинці з самотою...
Хоча про що я? Я з дощем...й з тобою.
То ли́ше люди знаються з журбою...
Давай з дощу ми сльози всі утрем
І пелюстками світ весь обійде́м...
Хтось інший вранці вмиється росою
І закохається у небо під грозою.
