Як вітер мокрий ти б*єшся в віконня,
Як вітер чорний, співаєш : Мій!
Я безлад давній, я друг твій давній.
Твій друг єдиний, - відкрий, відкрий!
Віконня тримаю , відкрить не смію,
Тримаюсь за вікна тай острах п*ю.
Ховаю, бережу і жалію
Останній промінь – любов мою.
Сміється безлад і, безокий, кличе:
Помреш у гратах. – зірви, порви!
Ти знаєш щастя, один ти звичний,
У волі щастя – і в - не люби!
Холоне серце, і творю молитву,
Кохання сповідь сама творю…
Ослабли руки, кінчаю битву,
Ослабли руки…Я відчиню!
Перевод стиха З.Гиппиус "Нелюбовь".
