За тебе Господа молю…
Не винний я, що я люблю…
Розкидані роки усі,
Переплелись на перехрестях,
І вже осіннє сипле листя,
І кожен лист знаходить місце,
У перламутровій росі.
Лунає пісня у мені,
Я руки знов твої цілую,
Тебе люблю, люблю й шаную,
Вуста, мов вишеньки смакую,
І видається я в вогні…
Яка ж то доля нелегка,
Я насолоджуюсь вустами
І зорі зверху понад нами,
Я добре все собі затямив,
Що в мене ти одна така.
Але між нами є стіна,
Яку одному не здолати,
Мені вже хочеться кричати,
Та перешкода, наче грати,
Немов натягнута струна.
