Вдивляюсь в очі...Карі, ви чиї?
Пронизуєте на́скрізь душу й тіло.
А я вже думала, що відболіло,
Що відшуміли відчаю гаї.
Сумні і досі? Карі, ви чого?
На півдорозі ко́ней не тривожать!
Може на вас і досі хтось ворожить?
А ваші бісики ще ого-го!
З'явився промінь! Карі, ну то й сум!
Ще осінь не впускай, з якого дива?
Ти ще така по-літньому вродлива,
Попіднімай усі страхи на глум.
Вдивляюсь в очі...Карі, ви - живі!
Моя душа на дні у вас засіла.
За темне скло ховати їх не сміла,
В них тінь ховали втомлені жалі.
