Давно вже осінь у моїх полях,
Де врожаями – те, що пережито,
І України рани там болять,
І роки. Так що мушу вже спішити
Залишити потомкам певний слід
Не золотом-багатством, а словами,
Щоб мудрими пішли вони у світ,
Засію своє поле ще й віршами.
У них – я вся – уся моя душа,
Напоєна надією й любов’ю,
Готова дати гідно відкоша,
Хоч і пораненою виповзу із бою.
Я вся у них – від голови до ніг,
Якими пройдено важкі шляхи-дороги,
Де стартом був мій батьківський поріг,
Несу й тепер і мрії, і тривоги.
У них – я вся – мій стиль і інтелект,
Мої удачі й часті прорахунки,
Мій позахмарний на Пегасі лет
Й землі моєї історичні клунки.
Й ряснітиме плодами дивний сад
З пісень моїх, поем, ліричних віршів,
Гадаю, що пра-правнуки простять,
Що ними їм наповню диво-нішу.
6.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Залишити потомкам певний слід
Не золотом-багатством, а словами,
Щоб мудрими пішли вони у світ,
Засію своє поле ще й віршами. Засівай, Ганю, хай пропостають щедро твоїм мудрим словом!
Ви свою долю вилили в віршах,
Хай безкінечним буде творчий шлях,
Ваші думки і помисли святі,
Онукам сонечком світитимуть в житті.
Щастя Вам,здоров"я, натхнення,творчого вогню.
"мушу вже спішити Залишити потомкам певний слід Не золотом-багатством, а словами, Щоб мудрими пішли вони у світ, Засію своє поле ще й віршами", - мудро, поетично. Довгого Вам творчого життя!!!