Для Господа церкви мурують,
і знову в Господа крадуть.
І віру в Господа руйнують,
і в суд за вірою ідуть.
А суд – то люди. Теж зневіри
з Христом розп’ятим на гроші
в душі убогій,
в душі сірій,
в зневіреній в народ душі.
А, може, їх Господь із ними,
за гроші віру продає
та кожному своє дає:
«хай понесе, якщо підніме».
На чорний шлях країна вийшла:
до Бога чи від Бога йде…
В цілому ж в Україні тиша,
і кожен сам собі краде.
11 квітня 2008 р.
Ось уже десять років пройшло як ці вірші були написані,
і на світлий шлях вийшла Україна, на жорстокий, кривавий,
та все ж таки світлий шлях до майбутнього українського народу…
а влада досі ще краде. І що то за прокляття нашому народу,
що до влади доповзають тільки злодії, тільки олігархи
та їх представники, та ще й не українці?
А де ж українці?
Спостерігають, як неукраїнці за владу один одному горло відгризають.
