Заслуженому художнику України Пацану Юрію Івановичу
(Після перегляду його виставки картин у Чернігівському музеї М.М. Коцюбинського. Юрій Іванович 20 років тому потрапив у ДТП, був майже нерухомий, а сьогодні його заслужено називають українським Шишкіним).
Тут стільки свят прекрасних відбулось!
Митців музей побачив теж немало!
Та стільки світла тут ще не було,
Як Пацана-художника приймали!
В полотнах його край – узимку й восени,
Сьогоднішнє країни і минуле,
Гаї у теплих обіймах весни,
Птахи, що в синю неба вись пірнули.
Гарячим морем жито – тут і там,
Дубів старече чується кректання,
З волами селянин уже в літах,
У кінських гривах вітру завивання!.
Та особливим дихає теплом
У пору снігову батьківська хата,
А понад нею небо розцвіло
І доля Юрія-художника крилата.
Це звідси знею він почав політ
У далеч і тривожну, і широку,
Ім’я його сьогодні знає світ.
Й дружина поряд – доля кароока,
Що ділить з ним і славу, і біду,
І надихає на нові сюжети,
Бере з ним черговий життя редут,
Крилом буває для нового злету.
І хоча бризнула в волосся сивина,
Але живе ще з школи їх кохання,
Воно в тонах присутнє й півтонах
І кличе українців до єднання
Навколо і ідеї, і краси,
Навколо магії, що дише із полотен,
Бо Пацан – України вірний син.
Козацький ген живе у його плоті!
13.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарна присвята! 
