Хто бачив війну в обличчя,
Забути її не зможе,
Бо внутрішній голос кличе
Туди, звідкіля не кожен
Виходить живим, здоровим,
Де смерть – не вітри гуляють,
Де море людської крові,
Де навіть земля палає.
Хто бачив війну, той знає,
Чим порох і попіл пахнуть,
Як страх вужем виповзає,
Й орда утікає прахом.
Такий тільки Богу вірить,
І з шляху цього не зверне,
Любові у нім – без міри,
Тож сіє надії зерна.
Він там і за Україну,
Й за матір, і сміх дитяти,
За кущик тої калини,
Який посадив з ним тато,
За колос, що гнеться долу,
І за любов недопиту,
За друга й народу долю
Він ворога мусить бити!
18.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
