Дрімало у липневій тиші літо.
Роса мережила зволожений покіс.
Схід неба заходився розовіти.
Верба не розплела ще дивних кіс.
Спустивсь додолу сіроокий ранок,
Хоч і безвітряний, але ж і не німий.
Лилося з гаю солов’я сопрано,
Що заглушило річечки шуми.
Із очерету пташка обізвалась,
Всю нічку сон пернатій він стеріг.
Із хати двері кимось відчинялись,
Скрипів невимушено зношений поріг.
Так день липневий починався в селах,
Хутенько плив до першої зорі.
А мляво-жовтий місяць, невеселий,
Чекав, чи скрипне зношений поріг.
20.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарно! 
