У застібках часу і складках туніки,
Фібула-сонце - найкращі ліки, вище розмови
Мовчання порожнє,
Та зачекай,
Зупинись подорожній.
В просторі туги, самотнього кроку,
Погляд панянки без міри глибокий,
Ще на світанні лагодить ложе,
О зачекай,
Зупинись подорожній!
Втома схвильована в зморшках чола,
Згладять туніки її рукава, складками моря
Не випиті грози,
То ж пригуби,
Не губись подорожній!
В ній сонцесяйна подоба натурниць,
В теплім камінні відданість вулиць, вірить у тебе
І серце тривожить,
Вона не зрадить,
Вона допоможе!
Ти станеш великим поетом, мій друже,
Достойним, натхненним в тій панночці мужем,
Дано, знай, не кожній,
В палкій сторожі,
Любити поета,
Іти з подорожнім.
03.08.2019
Гарно! 
