Ідуть із життя найкращі,
Хто совістю став України.
Нема їх мільйонних спадщин –
Наказ лиш – не стать на коліна.
Відходять у вічність сиву,
Щоб нас звідтіль рятувати.
З них кожен був гідним сином.
Земля їм – то друга мати.
Пішли Стус, Литвин і Тихий,
Імперії пута знявши,
Зборовши ГУЛАГів лихо,
За нас, за майбутнє наше.
За ними – Сверстюк, геть сивий,
В дорогу зібравсь далеку,
Вкраїні був вірним сином,
Як рідна земля лелекам.
Лук’яненка зірка згасла,
За ним – майже вся родина.
Його чверть століття пасла
Недоля в лиху годину,
Та дух Левка не зламали,
Адже не було йому рівних.
В Мордовії аж тримали,
Щоб випустити покірним.
Зламались двох Марченків крила,
Не гожі уже для польоту,
Москва ж їх не підкорила.
Земля України в скорботі.
І Ткач відлетів – Микола…
У нім жила вся Україна.
Ні злата не мав, ні покоїв –
Душа УКРАЇНСТВОМ горіла.
Сьогодні їх Україна
Склада історичний іспит:
Чи житиме на колінах
Без волі і сивих істин,
Чи вийде жива із бою,
Й не здасться Московському гаддю,
Й закриє усіх собою
Й надійною стане гаттю,
Яку Москві – не прорвати
(Збудована ж бо з любові),
В тім мурі не буде «вати»,
А ті, хто у згоді з Богом!
22.11.2019.
Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко,Анатолій та Валерій Марченки –дисиденти, борці за незалежність, що відбували покарання у радянських таборах і в’язницях. Деякі з них там і загинули.
Ткач – професор, поет, публіцист, літературний критик, етнолог, автор багатьох наукових праць з української мови та літератури, всім своїм життям служив Україні.
Ганна Верес (Демиденко).
Дуже гарно,Ганю! На жаль мало що змінилось за час незалежності, тоді цвіт нації морили у таборах і в"язницях, а тепер вбивають на війні,а тим часом 95 квартал регоче щодня й щоночі...
