Україно, моя ти ластівко,
Хай підбите твоє крило,
Мало небом була ти ласкана,
Та прозріння в нас відбулось.
Твоє серденько болем зболене,
Стежка котиться по стерні,
Кров’ю діточок твоїх скроплена,
Що і в цій полягли війні.
Не шукай уже винних, матінко,
Втома звалить на тих шляхах,
Бійся підлої знову зрадоньки,
Що не кається у гріхах.
У Дніпровій воді, стривоженій,
Віру предків топила ти,
Розпорошена і знеможена
Зодягла на церкви хрести.
Україно, ти і довірлива,
Часто-густо немов сліпа,
Була, ненько, надто покірлива,
Стяг твій волі ледь-ледь не впав.
Душа горечком переорана,
В пісні біль живе і гроза,
Бита-порена, та не скорена,
Не зів’яла твоя краса.
23.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Серце країне й душа переорана... Та все ж надія вмирає останньою... 
