|
Тепер, не виженеш,
з українських церков,
Попів московських,
що дорвалися до влади.
Укорінилися,
в святинях наших, знов
Та в супереч,
українськой громади.
Архітектурні пам’ятки - церкви
Котрих, не розтрощили
комуняки
Що несли українськой молитви,
до Бога
Захопили,
скотиняки...
А наші пращури,
будуя в місті храм
Заклавши,
українськую основу
Збирали гроші,
по хатах, в мирян
Будуя, українцям,
церкву нову.
І кожен, ніс -
хто, гроші, хто, яйце
Хто, будував -
цеглина, до цеглини.
Бо храм був, для українців,
святе!!!
Він - прихисток,
для нашої родини.
І Покровой боронить, рід людський
Пречиста Діва!!!
Кожного, козака!
І прапор з Пресвятою,
майорів
Над вільними,
то, добрая, ознака.
Неслась молитва з храму,
до небес
Мов солов’їний спів,
у літню днину.
І дзвін лунав, коли:
- Христос воскрес!!!
І гуртував, українську родину.
А рідна мова, роливалась,
як ріка
Живильна крапля, є
у кожнім нашім слові.
І мовили:
- Спаси нас, Пресвята!
- Дай розуму!
- І щоб були, здорові!
Молімось разом.
Й Він,
почує нас.
Де іменем Його, зібрано двоє,
почує Він
Та прихист,
грішним дасть
Й зруйнує, те
що біс лукавий
коє.
Почнімо, з мови!!!
Почнемо, з себе!!!
Молитви,
українською, читайте.
Бо мова для людини,
то святе!
І мовой,
церкви українські
об’єднайте.
ID:
862323
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 23.01.2020 16:58:08
© дата внесення змiн: 08.01.2024 11:17:11
автор: Максим Шелест
Вкажіть причину вашої скарги
|
