Я в полоні безумства и болю.
Моя клітка – пітьма і печаль.
Зруйнована… не рвуся на волю,
А мучителеві мене не жаль.
Моя втіха – металу скрип.
Я в твоєму полоні навіки.
Моя душа – звіра крик
І несуть біль чорні ріки.
Я в полоні твоїх очей.
І лиш холод в них, а не втіха.
І серед сотні ночей,
Я відчуваю лиш подих лиха.
Я в полоні безумства і болю.
Моя клітка – пітьма і печаль.
Зруйнована, не рвуся на волю,
А мучителеві мене не жаль.
