Уже й до мене осінь завітала,
Торкнулась білим пензликом чола,
Про пережите не мене спитала,
А з пам’яттю розмову повела.
До струн її крилом вона торкалась –
І спогади рікою полились…
Прочитаною книгою здавалось
Життя і те, чим я жила колись.
Там несподіванки буденні і святкові,
І хмарні дні, і крил стрімкий політ –
Все ожило на диво-рушникові
І цей непередбачуваний світ.
Радію я і осені, і веснам,
І сніговіям, і гучним громам,
І долі у життєвих перевеслах,
Котра мене у світі ще трима!
6.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
Ганночко так гарно написали!!! А світлина просто супер!!! Успіхів вам дорогенька у творчій праці, хай Муза щораз шепоче і шепоче, а ми будемо читати! Гарного вам сонячного дня!!!
Чудово! Душевно! 
