У долині шепоче діброва,
Птахи на віттях гомонять.
Поряд стоїть панянка чорноброва,
А її вуста так звабно п'янять.
Її очі горять немов зірниці,
Що полонять душу мою.
Хочу напитись любові з її криниці,
Пригорнуть до себе красуню свою.
Полюби мене, я благаю,
Хай у серці пломеніє вогонь.
Я так тебе сильно кохаю,
Спиваю нектар з твоїх долонь.
Які неповторні миті любові,
Коли горнеться єство до єства.
А ми малюємо картини кольорові,
І пізнаємо насолоду блаженства.
