Прилетів за мною гріх –
До мерзенного малий,
До смішного неживий
Від чола до босих ніг...
А за ним злетілись враз
Відголоски лінь-ріки,
І гордині байстрюки,
Й копилчата всіх образ.
Розтріщалися крильми,
Заснували горизонт,
Розгорнули власний фронт
І тужливо заревли…
Похолола кров жива.
Зціпеніла, ані руш!
Серед їх гидезних душ
Брудом вкрилася сама.
Лиш покличуть, то піду,
Поплетусь невідь куди,
Хоч би й в пазурі біди –
Бо ногам не дам ладу...
….Тільки потягу гудок
Вирвав з мороку-жаху,
Наче кеглі на шляху,
Змів видінь тугий клубок!
Стрепенулася зі сну:
Серце гупає в ребро,
Наче гість, що не з добром
В двері злість вбива масну...
