А на скам'ї - усівсь чийсь дух.
Він одинокий простодух,
Він слухає той спів пташок
І вітру звуки, запашок
Осінніх дум, що в голові
Не відійшли у вічне царство. Любові
Все той дух чекає, не бачить
Люд от тих, що тіл не мають.
Проходять вічність і роки,
Дух не старіє, жде він поки
Гармонії хтось шлях не прокладе,
Його за руку може і візьме:
Він встане, взабадьориться і
Відбуде - із парою кружляти по світам. І
Щось залишиться на тій скам'ї...
А що то буде? Жаль його в пітьмі
