Вона продавала яблука з присмаком осені…
Кожне дбайливо замотувала у літні спогади:
Теплі, забуті, до осені незапрошені,
Та хто ж купить? – У кожного свої розклади…
Поспішали повз автівки і перехожі з проблемами,
Пил буденності падав на червонобокі…
Як пояснять вчені з їх теоріями чи теоремами,
Де загубила людина свій чистий спокій?
А у кошику, сплетеному вторік дідом,
Десь на денці сховалась любов із пробою.
Перевірена роками і останнім літом,
Коли в лікарню щодня приходила зі здобою.
А сьогодні треба до хліба щось купити,
У садок завітала осінь з дарунками.
Насипала яблук – шкода, як будуть гнити…
То й пішла торгувати осінніми поцілунками.
Так хочеться, щоб кожен спробував
Соковитого щастя чистого саду.
Без коштовних прикрас, без коштовних оправ,
Свіжого подиху життєвого листопаду.
Чудово! 
Удачі Вам! 
