Поема
Cину і Слову, Пренепорочній Діві
з любов’ю
присвячується
1
Березень — аховий!
З різкими й білими змахами!
Трам,
якби пролетів — над Україною,
трам
би
крикнув
хатам:
«Глибоко відчутий я — почуттям!
березнево-шаховий!»
протягну нитку із серця
до неба рідного
гори-хати
над високим згірком
й понад горами —
каскади є хмар —
можна здійнятись
до поріднено згідного
протягну щось до Тебе,
Боже, в небі рідному!
любов ще й теплинь!..
Якщо чиєсь серце ледаче, —
«TikTok»?
«Тук-тук.»
2
А що буде з річчю?
Видима — щезне
невидима — вічна
бо видиме — зникне
невидиме — вічне
слова Твої —
вічні вогнисті
й без перегару
від слів стаю гарним
від слів я молодшаю
слова і я гарні? —
який же Ти, Боже, гарний!!
Яка Мати-Діва надхмарна!!
І які в Ній духовні слова златоусті!
Яке в Неї серце!!
Який в Неї — усміх!..
Який Її успіх!!!
3
Так ніхто не пише!
серце світу
розідрасте
втупилась зараза
щастя
зараза щастя
як мені слова родити
бо являвсь Ти
світ збадьорений
хотів ще жити
кому являвсь Ти —
їх ще довго
вговоряли жити!
вибачайте, гості
гості
гості
може б я зважав на кості
щоби не слова родити...
а — любити!
як нагий — від всього! — лиш любити!!
хай весілля — аж вкрай посту
тихо
тихше
нас ніщо більш не колише
ні вмирати ані жити —
лиш любити!
блиска час? —
ні, там немає нас
ми це випадок
щоб так Тебе любити
зараза щастя
в серце світу
розідрасте
то одні не схочуть жити
інші захотіли б
жити
світ закінчиться
а мені плакать
і сміяться
й яке там щастя!!
мені б Тебе — любити!!!!
22.03.2021 —
24.03.2021,
Київ