Спить натомлений день
Під покровом осінньої ночі.
Зорі лиш де-не-де
Розбавляють замислену вись,
Котра мову веде
Про всебачучі вічності очі
І про те, що гряде,
І про те, що було вже колись.
Стеле й доль рушники,
Як завжди, не прості – особливі,
На роки і віки
Для людини, держави й землі.
Цілі, як маяки,
Будуть кликати смілих, щасливих.
Саме їм завдяки,
Справи вершаться і не малі.
21.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).