бачу в своїх думках якісь миготливі спалахи.
то значить, мені пригадуються чудові старі часи:
почорнілі обличчя, вицвілі фото,
романтичні пожмакані спогади. –
все то безладно звалено в купу
й перегляду не підлягає.
моє покалічене серце досі спливає кров'ю.
я спогадую, мов споглядаю, своє спочиле кохання
– тління його не торкнулося; не можна відвести погляд.
тому я частково втішений, і то – непрощенна втіха.
я потребую нового, живого й незанапащеного
кохання. так, лиш воно може мене врятувати.
сон залізничника: йду вздовж цієї лінії часу
з профілактичним оглядом; раптом, мов блискавка з неба,
вдарила думка: досить! минуле – нудний обов'язок.
скинь його з себе, й шукай нового, живого кохання.
образи снів про майбутнє – мов полохливі птахи,
що втікають і не дають добре їх роздивитися.
я знаю: нове кохання прийде, й саме признається.
дивно: його шукаючи, чекаю, що прийде саме.
я заблукав у космосі: де ж ти, моя любове?
дай мені знати! без тебе дороги на землю нема.
тощо. авжеж, вона сама вже незабаром прийде:
як незрівнянно прекрасна дівчина, як дивна чудова пісня,
– й тоді я зроблю все, що зможу, аби
вона вже нікуди не йшла, а з доброї власної волі
поєднала своє земне і небесне життя з моїми
love help me, deep purple
