Буяє квіт весняний навкруги
І запахи такі, як ще ніколи,
Це людям жити добавля снаги,
В поета ж вірші плинуть теж рікою.
А в них не просто гімн звучить весні –
Наразі зоряна легенда вечорова,
Де самоцвіти в травах росяні,
Від місячного сяйва – кольорові.
Торкнусь очима білих вишняків,
І затремтить душа моя від щастя.
Ось цей – у білім савані легкім –
Зі мною впився зоряним причастям.
Пірну у неба сонну глибину,
Щоби за Шлях Чумацький ухопитись,
І з ним усю планету обігну,
І велич світу спробую збагнуть,
Перш ніж його красою вкотре впитись.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).