Сонечко за обрій сідає,
відлуння ночі на п`яти наступає.
Настає зелена тиша,
не гуде від вітру навіть дах,
спить серед гіллячка птах,
квіти поховали голівоньки,
не чути запахів стриманих.
Ніч бере все навкруги у свій таємничий полон.
Висне небо зірковим малюнком акварелі,
сон зайшов у двері.
Він тишею блукає,
в небеснім шатрі купає.
Коли час нічний на небі згасає,
утрішній порі шлях відкриває.
Крізь вікно, промені вії колишуть,
порушують дрімотну тишу,
шепочуть ранкові пісні,
дивуюся природній силі та красі.
Німіє подих, душа прагне нової сили.
Дзвенить повітря, сміється золоте сонечко,
над нами висне туману завіса,
купає квітки барвисті.
Захоплена у полон хитрощами краси,
хочу любити все навкруги,
хочу, щоб зоріли мої очі яснії.
звичайно ж збережу в обране таку красу
